Річка Чхонгечхон (кор. 청계천, «чиста річка») майже півстоліття була занедбаним місцем. Вона протікала у колекторі, перекритим 4-смуговою навісною автомагістраллю.
Перший проект реконструкції річки під час династії Чосон включав дренажну систему. Були проведені роботи зі зміцнення берегів потоку, поглиблення дна русла і мали бути побудовані мости. Роботи з підтримки системи, капітального ремонту приток та струмків проводилися в період правління Тхечжон, 3-й правитель династії Чосон.
Після Корейської війни (1950-1953) район навколо річки був сильно зруйнований, але люди переїжджали в Сеул і селилися вздовж неї, щоб знайти роботу в місті. У Чхонгечхон зливалися нечистоти, через що він перетворився на смердючу клоаку. У 60-х роках влада вирішила боротися з антисанітарними умовами шляхом зносу нетрів, а русло сховати в колектор і побудувати автомагістраль над цим місцем. План було виконано якісно та у запланований термін. 1970 року на місці річки з'явилася швидкісна двоярусна автомагістраль.
Дорога, що тривалий час забезпечувала розвантаження центру міста від автотранспорту, згодом стала забруднювальною артерією міста. Шум, загазованість, пил від машин.
Причина ревіталізації полягала в тому, що магістраль дуже впливала на забруднення навколишнього середовища. Мешканці прилеглих до автобану районів часто страждали від респіраторних захворювань. Вирішенням цієї проблеми могла стати відроджена річка з масштабною парковою зоною на її берегах. Функціональне значення такої автомагістралі поступово зникало, оскільки відбулася поступова забудова кількох смуг невеликими торговими точками. Також мешканцям Сеулу не вистачало зелених міських просторів.
У 2003 році мер Сеула Лі Мен Бак (이명박) ухвалив рішення щодо повернення річки мешканцям міста. Було затверджено проект архітектурного бюро Seo-Ahn Total Landscape. Проект передбачав гідротехнічні роботи, будівництво навісних мостів та підземних переходів. Річку відкопали, уздовж неї збудували пішохідну зону і з'єднали береги річки.
У місті, щоб уникнути транспортних проблем, було запроваджено додаткові автобусні маршрути. Обмежено кількість автомобілів у центрі — залежно від номера, автовласникам дозволявся проїзд до центру парними або непарними днями. З представниками малого бізнесу вдалося укласти угоди на тимчасовий переїзд з території забудови, а проблему недостатньої наповненості водою вирішили за рахунок спеціальних насосів, які за потреби, приблизно 10 разів на рік, перекачують воду до Чхонгечхона з другої міської річки — Ханган.
Після основних будівельних робіт, річка Чхонгечхон стала зеленою артерією у центрі великого міста.
Відновлювальні роботи націлені на організацію життєздатного середовища для риб та рослин, завдяки чистому потоку води. Також, збудовано двосмугові дороги по обидва боки струмка. 22 мости, побудовані через струмок, і доріжки, прокладені по обидва берега струмка, спрямовані на рекреаційну функцію.
Набережна включає такі тематичні маршрути: парк каменів, репродукції робіт художників XVIII століття, відновлена історична ділянка, що демонструє побут старого Сеула. Також організовано простір для сучасних художників та «Стіна бажань», на якій можна записати свої мрії. Тут проводять міські свята, паради, влаштовуються ринки у вихідні.
Річку перетинають понад 20 мостів. Серед них є пам'ятки, наприклад, міст Наре, схожий на метелика в польоті, і міст Гванге, що символізує гармонію минулого та майбутнього. Також були проведені реставраційні роботи та відновлення деяких історичних об'єктів, наприклад міст Квантонге. Крім прогулянки вздовж річки, милуючись красивими краєвидами, можна відвідати туристичні місця: палац Доксугун, Сеул Плаза, Центр сценічного мистецтва Седжонг, вулицю Інсадонг та палац Чандоккун.
Ревіталізація вплинула на економіку, стимулюючи ділову активність на околицях річки Чхонгечхон. Так збільшилася кількість точок малого бізнесу та зросла вартість землі майже наполовину. В результаті реставраційних робіт місто Сеул отримало імпульс для створення умов міжнародних фінансових бізнес-центрів, що обробляють високоякісну інформацію та дорогі товари в цій галузі.
Безумовно річка та зелені насадження вплинули на кліматичні умови у центрі міста. Охолодний ефект позитивно позначився на рослинності, а потоків свіжого повітря в центрі міста стало набагато більше.
Дані реалізованого проекту.
Період: липень 2003 р. – вересень 2005 р.
Масштаб: ділянка протяжністю 5,84 км. від Тхепьонно до залізничного мосту Сіндапчхольге.
Бюджет: 349 423 млн вон / Фактична сума, витрачена до вересня 2005 р.: 386 739 млн вон через проектні зміни, коливання цін та додаткові роботи.
Річка Либідь, в давнину будучи повноводною річкою, безсумнівно має як історико-культурне, так і екологічне значення. Тим не менш, зараз вона – зона екологічного лиха. Забруднені річкові води та повноводна річка стала струмком. Тепер він приймає вуличні зливові стоки та зливи промислових підприємств.
Ймовірно, ревіталізацію Либеді слід починати з напівзанедбаних промислових споруд.
Дбайливе ставлення людей до якості життя життя закликає до екологічного міського планування. Необхідно, щоб, як і в Сеулі, через річку текла чиста вода і відновлювала екосистему, що сприяє розвитку екологічно чистого міського середовища.
